До річниці аварії на Чорнобильській АЕС українська кінокомпанія створила 4-серійний художній фільм
За 27 років, що минули після Чорнобильської аварії, кінематографісти не раз зверталися до цієї теми. Але проблеми, які поставила перед людством трагедія Чорнобиля, настільки всеосяжні, що втілити їх у повному обсязі не в змозі жодна ігрова стрічка. Тож художні фільми, які були зняті в різні роки, мають суттєві жанрові й тематичні розбіжності: від філософського фільму-роздуму «Розпад» режисера Михайла Бєлікова до арт-хаусної картини-емоції «У суботу» Олександра Міндадзе і відвертих жахів («Заборонена зона» Бредлі Паркера і «Монстри» Сергія Кучкова).
І ось — новий фільм «Метелики» виробництва української компанії FILM.UA. Кореспонденту «УК» вдалося побувати на закритому допрем'єрному показі стрічки.
За словами творців картини, це не арт-хаусне кіно, а звичайний фільм, який буде зрозумілим усім. Міні-серіал розповість про долю хлопця і дівчини, життя яких назавжди змінила аварія. В основі сюжету — історія кохання школярки Алі і солдата строкової служби Павла, яка розгортається на тлі однієї з наймасштабніших техногенних катастроф XX століття. Немов метелики, які прагнуть до вогню, вони летіли назустріч своїм почуттям, не помічаючи нічого навколо.
Зважитися знімати фільм про трагедію, пам’ять про яку жива в серцях багатьох, — складне завдання. Його довірили режисеру Віталію Воробйову, чий фільм 2011 року «Балада про Бомбера» став одним із найтитулованіших телевізійних проектів у країнах СНД. Віталій Воробйов не приховує, що основою картини став добротний сценарій Валерія Мухарьямова. Саме він і надихнув творців на виробництво складної і комерційно проблемної стрічки. Адже фільм показує страшні моменти вибуху на ЧАЕС, загибелі людей, з документальною точністю ілюструє стан четвертого енергоблоку, а також техніку, якою користувалися рятувальники і пожежники.
— Фільм «Метелики» розповідає про жахливу техногенну катастрофу. Втім, головна тема — це кохання, яке сильніше за смерть, — вважає Віталій Воробйов. — Для мене було важливо показати драматичну сторінку нашої історії. Є сухі цифри в підручниках, а є художній образ. Запам'ятовується саме художній образ. І ось ми його створювали — образ часу, трагедії.
За словами генерального продюсера FILM.UA Віктора Мирського, «Метелики» — нетиповий продукт для телевізійного ринку. Це драма, яку сучасне телебачення не дуже шанує.
— Ми запускали фільм, не маючи замовлень від жодного телеканалу. Прочитали сценарій, він нам сподобався. Нам хотілося показати історію, яка могла б відбутися або, можливо, відбувалася наприкінці квітня 1986 року в Прип'яті. Всі, хто працював над фільмом, були свідками тих подій. Мені, наприклад, хотілося б присвятити фільм своїм московським родичам, які нас — шістьох дітей з Києва — тоді приймали в себе, — каже Віктор Мирський.
Перед творцями фільму «Метелики» стояло завдання правдиво відтворити на екрані подробиці Чорнобильської катастрофи. У процесі зйомок авторам вдалося органічно поєднати натурні зйомки з великою кількістю спецефектів, створених завдяки новітнім технологіям.
Жителів Прип'яті евакуювали на жовтих «Ікарусах», тому шукали точнісінько такі автобуси по всій Україні. Знаходили, ремонтували і знімали. Одяг для героїв фільму купували в секонд-хенді, щось приносили люди. Насилу відшукали і реконструювали захисні костюми ліквідаторів того часу.
Сцену евакуації жителів Прип'яті знімали в Славутичі. Під час зйомок для достовірності в місті на весь день відключили світло, але жителі не протестували.
— Всі знакові сцени, що стосуються реактора і польотів, — намальовано. Станцію малювали з фотографій, архівних матеріалів, аерофотозйомки, документальних фільмів — з усього, що можна було знайти. У нас було завдання — максимально достовірно відтворити територію з радіусом 25 кілометрів від центру. І, по суті, вона була відтворена з нуля. Нам допомагали працівники Музею Чорнобиля, консультанти-льотчики, лікарі. Сподіваємося, що на теренах колишнього Радянського Союзу в телевізійному кіно такої графіки ще не було, — каже Віктор Мирський.
Відразу після перегляду фільму автори показали, як робили комп'ютерну графіку. Враження насправді приголомшливе, адже на екрані глядачі бачать реальний вертоліт, який летить над палаючим реактором. Так само, використовуючи архівні фото- та відеоматеріали, команда художників відтворила фатальний вибух, рятівні і ліквідаційні роботи, які відбувалися на території станції. У глядача не виникає навіть підозри, що все це лише комп'ютерна графіка. Достовірність на екрані — стовідсоткова. Особливо вражає епізод аварії військового вертольота, який здійснював заміри над зоною вибуху.
— Фільм дуже дорогий, з бюджетом 1,5 мільйона доларів, з них 20% — комп'ютерна графіка. Крім того, розуміючи, який фільм ми робимо, знімали його досить довго. Але, сподіваємося, все це недаремно. Ми вже пропонували це кіно в Каннах, у нас є попередні домовленості про продажі на західний ринок. Нині робимо повнометражну версію фільму. На жаль, повний метр вимагає певного хронометражу, багато ліній взагалі зникнуть. Мені, наприклад, дуже подобається лінія нареченого старшої сестри — хто знає, як кожен із нас вчинив би на його місці (молодий лікар з Прип'яті, дізнавшись про аварію, втік до Києва, покинувши пацієнтів). Але доведеться «різати», бо на Заході чотири серії дивитися не будуть, — пояснює Віктор Мирський. До того, що мільйонна аудиторія, побачивши фільм, порівнюватиме його з тодішніми реаліями, автори готові.
— Антидепресанти закуплені, — усміхається Віктор Мирський. — Але ми намагалися по можливості зробити якісний продукт, ми готові до будь-якої критики. З режисером-постановником Віталієм Воробйовим у 2011 році зняли складний військовий проект «Балада про Бомбера». Що ми після цього наслухалися! Але це не завадило нам отримувати нагороди і збирати рейтинги. Коли люди пишуть, як вони плакали під час перегляду — це найвища нагорода для митця.
Наталія ДОЛИНА
