Сьогодні українське кіно - немов той замкнений у ящику кіт із знаменитого парадоксу австрійського фізика.
Воно ніби як і є, і в той же час його ніби як і немає. І 2015-й навряд чи внесе в ситуацію ясність, пише Анна Давидова у №50 журналу Корреспондент від 19 грудня 2014 року.
На перший погляд все досить оптимістично. За підсумками 2014-го так і хочеться сказати «кіна буде!». У ситуації, коли закінчилася не тільки електрика, а й взагалі практично все, найважливіше з мистецтв в нашій країні напрочуд почалося.
Цього року один вітчизняний фільм «порвав» світові фестивалі, інший - побив рекорд українського бокс-офісу. І обидва опинилися в центрі справжнісінького гучного кіношного скандалу - ну коли таке було!
Фільм Мирослава Слабошпицького Плем'я почав тріумфальний хід в травні на Каннському кінофестивалі, де взяв відразу три призи престижної програми Тиждень критики. З тих пір число нагород стрічки - першого в світі фільму, знятого на мові жестів, - чи то досягло трьох десятків, чи то вже за них перевалило: творці фільму і самі втомилися рахувати.
Найсвіжіший і дуже престижний приз - нагороду за найкращий повнометражний дебют Європейської кіноакадемії, яку ще називають європейським Оскаром, - Слабошпицький отримав буквально минулого тижня. А крім того Плем'я продано для прокату в тридцять з гаком країн світу.
З іншого боку, не здобув фестивальних нагород Поводир Олеся Саніна, але вже побив рекорд касових зборів для українського фільму. На сьогоднішній день картина заробила майже $ 828 тис. (За даними авторитетного сайту Box Office Mojo, що відстежує прокатні збори по всьому світу). Для порівняння: каса попереднього рекордсмена, торішніх Тіней незабутіх предків, - $ 614 тис.
Відповідь на головне питання українських кінопаралімпійскіх ігор, - кого ж варто було висувати на Оскар: фестивальних "глухих" або обраних в результаті глядацьких "сліпих", - ми отримаємо в середині січня, коли Американська кіноакадемія спочатку визначить з 83-х претендентів дев'ять учасників шорт-листа, а потім сформує п'ятірку фіналістів-номінантів.
Тоді ж, до речі, стануть відомі остаточні результати відбулися на цьому тижні пітчингів Держкіно - презентацій проектів, що претендують на участь держави в їх фінансуванні.
Шкура невбитого бюджету
У проект бюджету на 2015 рік Держкіно закладало 300 млн грн, але вольовим рішенням Мінкультури ця сума була зменшена до 74,3 млн. Скільки залишиться в результаті, і вже тим більше, буде виділено в реальності, а не на папері, - велике питання . У кожному разі, більша частина коштів, швидше за все, піде на дофінансування вже запущених проектів.
В інтерв'ю Корреспонденту відразу по вступі на посаду глава Держкіно Пилип Іллєнко визнавав: "ми не можемо проводити пітчинг, якщо нам нічого розподіляти, потрібно робити конкурс на реально існуючі гроші". І, тим не менш, все-таки вирішив ризикнути.
Цього року система пітчингів зазнала певних змін. Тепер проекти подаються на розгляд експертної комісії в дев'яти категоріях: ігрові фільми, розраховані на широку аудиторію, національне виробництво і копродукція, ігрові авторські фільми (спільне виробництво), дитячі фільми, анімація, дебюти, неігрові фільми, а також ігрові та неігрові фільми на тему подвигів героїв, які віддали життя за Україну, та вшанування їх пам'яті.
Як розповів Корреспонденту Пилип Іллєнко, метою даних змін було домогтися більшої чіткості у розподілі проектів в тематичних і виробничих відносинах. «Наприклад, є проекти артхаусною спрямованості та комерційної. Тепер шанс є і в тих, і в інших, адже вони не могли б конкурувати один з одним», - зазначив глава Держкіно.
Серед проектів, поданих на пітчинг, можна відмітити - Люксембург (Garmata Film Production) Мирослава Слабошпицького.
Незважаючи на назву, картина - нема про чистеньке князівство, а про брудну зону: стрічка розповість про життя людей у сьогоднішньому Чорнобилі. Нещодавно, до речі, проект отримав грант на розробку і міжнародне просування від фонду Хуберта Балса при Роттердамському кінофестивалі: він став одним з 10-ти переможців, відібраних серед 316-ти поданих заявок. А також - відразу два фільми Ахтема Сейтаблаєва: драми Червоний (ІнсайтМедіа) і Її серце (УТВ).
Крім того, своєрідним ноу-хау нинішнього пітчингу можна назвати проект Олексія Шапарева Гвардія (Президент фільм Україна) - повнометражний фільм за мотивами якого знімається зараз серіалу (звична практика: спочатку фільм - потім телеверсія). Прем'єра перших чотирьох серій художнього патріотичного телепроекту про бійців АТО намічена на березень-2015.
У центрі сюжету - добровольці Національної гвардії: головну роль Діда виконує Олексій Горбунов. Є ще одесит Дюка - Дмитро Ступка, колишній беркутівець Лейтенант (Богдан Юсипчук), дівчина-снайпер, хлопця якої вбили на Майдані (Ганна Топчий), хлопець із Закарпаття на прізвисько Вуйко (Дмитро Тубольцев), грузин дядько Гурам (Вано Янтбелідзе) і прибулий з Криму доброволець Татарин, якого зіграв Ахтем Сейтаблаєв.
"Океани", Ленін і ведмідь-утікач
Якщо на пітчинг Держкіно йшлося про проекти, які тільки планують запускати, то на секції Work in Progress відбувся минулого тижня Зимового кіноринку Одеського кінофестивалю були представлені фільми, які знаходяться на різних стадіях виробництва.
«Це локальна подія, орієнтована на наш кіноринок. Учасники - українські кінотеатри та дистриб'ютори, зацікавлені, в тому числі, і у вітчизняному продукті », - розповіла Корреспонденту PR-директор ОМКФ Анна Бурдина.
На кіноринку знімальними групами було представлено 10 картин. Це Побачимось Валерія Кочерган (Інсайтмедіа) - драма про батька, що помстився за загибель дочки під колесами автомобіля «хлопчика-мажора». Ще - мелодрама про останнє кохання колишнього рок-музиканта Іволга Євгена Морозова (Інсайтмедіа), сімейна драма Це я Анни Акулевіч (Контакт), казка про втечу з віртуальної реальності в справжній світ Чарівні історії. Еліксір добра Лілії Солдатенко (Carrot Cake Studio) і Толока Михайла Іллєнка (IllienkoFilm), знята за мотивами поезії Тараса Шевченка.
За словами Бурдин, найбільше інтересу і запитань із залу викликали п'ять проектів. Перший - картина Альони Дем'яненко Моя бабуся Фані Каплан (Гагарін Медіа): історія про журналістське розслідування, в центрі якого - щоденник Фані Каплан, де розповідається про її таємне кохання. Творці фільму відповідально підійшли до деталей: навіть провели спеціальне розслідування, щоб з'ясувати, як правильно писати ім'я головної героїні. Їм вдалося відшукати особисту справу, де Каплан своєю рукою вивела «Фані» з одною «н», - на тому і порішили.
Її роль дісталася одеситці Катерині Молчановій, а партнерами актриси стали Мирослав Слабошпицький, який зіграв молодшого брата Леніна, і трагічно загинув у листопаді цього року російський актор Олексій Девотченко (Ленін). Тим не менш, картину і раніше планують випустити в листопаді 2015.
Другий фільм - Урсус. Кавказька Бурий ведмідь Отара Шаматава (FreshProduction), фантасмагорія про грузинського режисера, який на початку 90-х біжить з охопленої громадянською війною країни до Німеччини в костюмі ... ведмедя. З моменту написання сценарію історія цього спільного проекту України, Грузії, Болгарії та Німеччини налічує вже вісім років, але, здається, виходить потихеньку на фінішну пряму: прем'єра запланована на осінь 2016 року.
ПО ТЕМІ
Також учасників кіноринку дуже зацікавили відразу два проекти про групу Океан Ельзи. Це кінотеатральна версія концерту до 20-річчя колективу, що зібрав цього літа на НСК Олімпійський рекордну кількість глядачів - 75 тис. чоловік: OE.Live in Kyiv Енді Хорнера (Film.ua; реліз передбачається в лютому-2015).
А ще - повнометражна картина про групу ОЕ 20. Backstage Сергія Буковського (Film.ua; реліз восени 2015). «Ми знімали все те, що давало нам вельми регламентоване життя групи: репетиції, технічні перевірки звуку перед концертами, закулісся, - розповів Корреспонденту Буковський. - Мені було цікаво: життя багатше і вимислу, і задуму, і всіляких очікувань».
«Всі і до цього концерту розуміли силу «океанів», але після нього група просто зміцнилася як безсумнівний національний лідер, - говорить продюсер проекту Андрій Ризванюк. - Ми використовували систему запису звуку, яка дозволяє створити для глядача в кінозалі повноцінний ефект присутності на стадіоні. Після перших монтажів саме концертної частини фільму стало ясно, що є ресурси відразу для двох продуктів. Чи можна назвати все це першим українським фільмом-концертом - не знаю. Мені це поняття не подобається. Але я впевнений в затребуваністі глядачем проектів нового формату. Це повинно стати відправною точкою для приходу на кіноринок нових продуктів некласичного характеру».
А ще учасників Work in Progress зацікавило Гніздо Горлиці Тараса Ткаченка (ІнсайтМедіа) - драматична історія української «заробітчанки», яка повертається додому, будучи вагітною від італійського коханця. Їй потрібно вирішити складну моральну дилему - або зробити аборт, або залишити дитину і зруйнувати свою українську родину. Вихід фільму, в якому одну зі своїх останніх ролей зіграв загиблий в цьому році Віталій Лінецький, запланований на 2015-й.
До виходу готується багато цікавих проектів. Але всі вони були запущені у виробництво до нинішньої кризи, яка з кожним днем стає лише глибше
Резюмуючи, можна сказати, що станом на зараз пацієнт «українське кіно» явно швидше живий, ніж мертвий: до виходу готується багато цікавих проектів. Але всі вони були запущені у виробництво до нинішньої кризи, яка з кожним днем стає лише глибшою і непередбачуванішою. А стартує чи щось у 2015-му - велике питання.
На панельній дискусії, що відбулася в рамках Зимового кіноринку, топи українських медіагруп і глава Держкіно обговорили туманні перспективи вітчизняного кіновиробництва. Канали в цілому декларували свою зацікавленість, але при цьому закономірно просили податкових пільг або, приміром, компенсації збитків від заборони деякого, вже закупленого ними, контенту виробництва РФ. Пилип Іллєнко в свою чергу закликав до об'єднаного фінансування проектів - з боку держави і з боку телеканалів: не тільки художніх повнометражних фільмів, але і їх телеверсій.
«Слід підтримувати співвідношення, щоб артхаусних фільмів було набагато менше, ніж кіно, орієнтованого на широкого глядача. Тому що буває так: режисер отримав фінансову підтримку від держави, продюсер розуміє, що у нього є гроші, і до нього не прийдуть з банку і не заберуть усе майно, усі почуваються вільно, і режисер починає втілювати свої амбіції - вкладає у фільм весь біль українського режисера. Потім це навряд чи можна показувати на телеканалах», - пояснив свою позицію глава Держкіно. Ну а що: часи настільки артхаусні, що якось не до артхаусу...
