Керівник проекту «Страх у твоєму домі» Тетяна Носенко: «Я й уявити не могла, як це страшно і масштабно»

Пару тижнів тому я дізналася, що FILM.UA Television знімає для «Інтера» новий проект - «Страх у твоєму домі». Назва заінтригувала: містика на «Інтері»? З чого раптом? Пізніше з'ясувалося, що проект не містичний, а соціальний, але інтрига від цього менше не стала: чим же, думаю, продакшену вдалося зацікавити канал, який не так давно видавав соціальні експерименти один за іншим.

Щоб не збирати інформацію по крихтах, я вирушила до автора і керівника проекту Тетяни Носенко. Виявилося, що ідея «Страху» виникла випадково, в ході роботи над абсолютно іншою програмою:

- Ми проводили кастинг психологів на черговий проект, - згадує Тетяна. - І розговорилися з людиною, яка працював з людьми, постраждалими від домашнього насильства. Те, що розповідав психолог, вразило настільки, що я занурилася в пошук інформації в інтернеті. І, чесно кажучи, навіть уявити не могла, наскільки все це страшно і масштабно.

- Наскільки ж?

- За статистикою йдеться про кожну четверту родину. Від домашнього насильства щороку гинуть тисячі жінок.

- Статистика по Україні?

- Так. А в Росії це ще більш глобально. Проблема набуває масштабів епідемії, і, звичайно, про неї хочеться говорити, хочеться допомогти людям хоча б посильними засобами. Це ж не норма, як багато хто думає, а трагедія, біда, яку потрібно і можна вирішити.

- У нас такі історії, як я розумію, замовчуються?

- Ну так. Знаєте, як кажуть: б'є - значить любить. Це слов'янський менталітет. Але ж страждають не тільки жінки. Жінки - у більшості, але жертви є серед дітей, чоловіків, старих. Тому що насильство може бути не тільки фізичним або сексуальним, але і моральним, і фінансовим. Найнесподіваніші ситуації можуть скластися в сім'ях. І розмір трагедії вражає.

- У якому форматі ці історії вийдуть на екран?

- Це докудрама з відповідями на питання, які хвилюють людей - прикладна історія, заснована на реальних подіях. А експертами будуть психологи та юристи - фахівці, які реально можуть допомогти.

- Вони будуть розповідати, що робити?

- Так. По-перше, людина повинна розуміти, що це ненормально, а по-друге, повинна знати, що робити. У розвинених країнах про вирішення проблеми піклуються на законодавчому рівні. Агресори проходять примусове лікування (як алкоголіки та наркомани), спеціальні програми, і біду таким чином ліквідують. У нас такого немає, але є центри допомоги, в які можна звернутися в будь-який час доби. Часто жінка вибігає з дитиною боса на вулицю і не розуміє, куди йти. У центр можна подзвонити в будь-який час, вас приймуть, дадуть койку, білизну, їжу, потім підключаються психологи, юристи та допомагають. Просто ніхто про це не говорить і, відповідно, мало хто знає.

Якщо жінку б'є чоловік, вона нікуди не звертається, тому реальний масштаб проблеми можна тільки уявити. І тому я подвійно вдячна генеральному продюсеру FILM.UA Віктору Мірському за те, що повірив у проект, підтримав нас і дуже допоміг.

- А коли ви почали роботу?

- Розробка стартувала наприкінці минулого травня, в вересні зняли пілот, а потім готували сценарій - набирали історії, спілкувалися з людьми, центрами допомоги, психологами, юристами, волонтерами. Всіма, хто стикався з домашнім насильством по роботі. Пізніше підключилося сарафанне радіо: люди самі почали дзвонити і ділитися своїми історіями.

- Коли планується вихід?

- В осінньому сезоні. Заплановано 60 епізодів, кожен з яких - чиясь особиста трагедія.

- Розкажіть детальніше про процес виробництва.

- З початку червня ми почали зйомки. Знімаємо шістьма режисерськими і трьома технічними групами.

- Навіщо так багато?

- Технологія, складне планування, прив'язане до умов. Наприклад, ми придумали використовувати локейшн-базу, тому що багато наших історій відбуваються в квартирах.

- Як вона працює?

- Це перебудова величезного будинку. Буквально за день-два квартира людей середнього достатку перетворюється, умовно кажучи, в шикарний особняк, що вимагає чіткого планування кожної з груп. Все складно, але поки що виходить добре і технологічно. Звичайно, цю розробку нанотехнологією не назвеш, але за тиждень ми можемо повністю поміняти все. Ризикнути, зупинитися, але мені, як продюсеру, не страшно, тому що у команди горять очі. Хлопці самі щось придумують, помічають і приходять з цікавими пропозиціями.

- І багато цих хлопців?

- Якщо згадати абсолютно всіх, то - більше 70 чоловік.

Коли я попросила Тетяну розповісти про акторів, що беруть участь в реконструкції подій, вона згадала дуже сумну історію:

- Ми реконструювали розповідь жінки, яка втратила чоловіка. І актриса, що брала участь у зйомках, два рази непритомніла. Пізніше виявилося, що у неї самої недавно помер чоловік, і тому вона так реагувала...Навіть актори, знімаючись у нас, іноді впізнають себе в історіях героїв і болісно переносять ситуацію на майданчику. Таке трапляється через типовості ситуацій, що зайвий раз підтверджує масштабність трагедії.

- Важко, напевно, щодня мати справу з подібними історіями.

- Ну, у нас всі режисери вже стали психологами (посміхається). Наш проект відрізняється від інших докудрам реальними життєвими історіями, що не придумає жоден сценарист. І цим вони гарні, так як впізнавані серед людей, які від цього постраждали.

Тому режисери і стали психологами: бережуть команду, намагаються бути доброзичливими. Ми розуміємо, ЩО робимо, і байдужий, напевно, не зможе працювати в нашому проекті.

На перших порах інформації предостатньо. Ну а докладний репортаж про знімальний процес я обіцяю вам трохи пізніше, професіоналам він буде цікавий.

Фото Іванни Зубович