Концерт гурту Океан Ельзи відбувся. На сто захоплених статусів в соцмережах-приблизно два-три роздратованих. І потрібно сказати, що люди, які відкрито повідомляють світові про те, що вони не розуміють загального божевілля на ОЕ, сьогодні сильно ризикують.
А крім коментарів, зізнань у коханні, суперечок про місце ОЕ в історії України і навіть парочки хороших репортажів, Інтренет, джерело наших знань, наповнився відео і фотографіями, зробленими глядачами зі смартфонів. Так що про те, що відбувалося на НСК «Оліміпійскій» в суботу, 21 червня, не знає тільки лінивий: «о боже, це було круто, ми їх любимо, він такий крутий, перший склад такі няшки, новий склад супер-молодці, метро продовжили до 2-х годин ночі, ми втратили голос»...Нині ж кожен - сам собі режисер і кінодокументаліст, репортер і музичний критик.
Але нам, медійникам, рано йти на спокій! Ми, як кажуть, не здамося без бою. І швидкості реагування та емоційності висловлювання можемо протиставити тільки одне: якість контенту. І за те, що вперше за 20 років існування ОЕ FILM.UA вирішили професійно записати їх концерт, нам обов'язково скажуть спасибі. Як фани групи, так і майбутні історики України.
На концерт прийшло, за різними оцінками, від 70 до 100 тисяч чоловік. Найвідданіші і дисципліновані з глядачів, рівно в 18:00, коли був відкритий вхід у стадіон, увірвалися на нього, і наввипередки помчали по футбольному полю, застеленому спеціальним покриттям, в надії зайняти місця під самою сценою. Їх не лякала перспектива простояти 3 з гаком години в очікуванні кумирів. Любов не менш вимоглива, ніж робота.
Але не вони перші були в чаші Олімпійського. Там вже протягом декількох діб «жила» велика команда «Океанів» і компанії «Зінтеко», яка готувала стадіон до дії.
Побудувати сцену, встановити звукову та світлову апаратуру, перевірити звук, вибудувати його так, щоб величезний стадіон, який до концертів не надто пристосований, зміг зазвучати - завдання майже нездійсненне. Тому публіка, яка приходить на стадіони, зазвичай поблажлива до звукорежисерів. Чого не можна сказати про артистів, а вже тим більше про конкуруючі фірми. Посварити звук після концерту - свята справа. Але ми цим займатися не будемо.
Цього разу підготовка до шоу була ускладнена тим, що крім роботи команди Океанів там трудилася ще й знімальна група телевізійної версії концерту. Протягом двох днів йшла цілодобова робота: продюсери і режисери придумували схеми, техніки встановлювали обладнання. За сцену сховали від очей публіки найпотужнішу в Україні ПТС. Було задіяно понад 80 осіб з боку FILM.UA і наших підрядників: компаній «Операторські технології», ISTIL Studios, Patriot Rental.
З Британії до нас прилетів оператор-постановник Енді Хорнер з командою з п'яти чоловік. Чому британець? Та тому, що в них там великі рок-концерти - звичайна справа, і знімати їх вони вміють і люблять. А в Україні це був перший досвід. Ось ми і вирішили скористатися досвідом зарубіжних колег. А їм, я впевнена, дуже знадобиться досвід, отриманий в Києві.
Увечері, напередодні концерту, пішов дощ. Техніку спішно вкрили спеціальними чохлами і поліетиленом, камермени накинули дощовики, але роботі погода не завадила. До першої години ночі Вакарчук та його музиканти перевіряли звук, співали перед порожнім стадіоном, оператори «пристрілювалися» до картинки, звуковики вибирали місця для мікрофонів. Себе нікому не було шкода, турбувалися тільки про техніку. А ось наша документальна знімальна група на чолі з Сергієм Буковським погоді була навіть рада: прожектори вихоплювали з темряви струмені дощу, і картинки нічної репетиції виходили драматичні і красиві.
Енді Хорнер, наш британський друг, оператор-постановник зйомки
Сергій Михальчук, оператор-постановник документалки, і прекрасна камера Алекса
Сергій Буковський, режисер документального проекту, присвяченого ОЕ
Сергій Степанський, звукооператор і повелитель мікрофонів
Дар'я Галаєва, лінійний продюсер зйомки телевізійної версії концерту
Олексій Миронченко, технічний директор зйомки. Людина, що відповідав за всю величезну кількість заліза, звезену в НСК Олімпійський
Андрей Ризванюк – исполнительный продюсер проекта
З ранку напередодні концерту - знову перевірки, репетиції, останні приготування...У той момент, коли наповнений вщерть стадіон заревів на честь появи на сцені Вакарчука, у нас вже все було готово. Андрій Ризванюк, виконавчий продюсер проекту, все тримав під контролем і на будь-які питання відповідав однієї і тієї ж фразою: «Зараз все буде». І все було.
17 камер, встановлених по всьому стадіону (2 з них - на кранах, 3 - на возах, 4 - безпосередньо на сцені, одна з них - TOWER CAM, 3 біля звукорежисерського пункту в кінці першої фанзони, за другою фанзоною, в найдальшому секторі стадіону для загальних планів)...Словом, наше «всевидюче око» охоплювало все, що відбувалося на Олімпійському і передавало інформацію в FULL HD якості в ПТС.
Там було саме так, як належить у центрі управління польотами або у вежі Саурона: поки люди співали, аплодували, кричали від захоплення, піднімали плакати і випускали в небо кульки, британсько-українська команда зосереджено працювала, не відриваючи очей від моніторів. Сторонні і зацікавлені туди заходили з побоюванням і благоговінням. Допитаний після концерту оператор-постановник, Енді Хорнер, повідомив нам, що все було круто: і концерт, і артисти, і публіка, і знімальна група.
Втім, і цього нам здалося мало. Над стадіоном під час виконання улюбленої народом «Кiшки» злетів спеціальний вертоліт з камерою. Картинка, записана з висоти, дасть уявлення про масштаб того, що відбувається.
А для того, щоб показати, як Олімпійський змінювався, як будувалася сцена, встановлювалася техніка, як споруджувалися партікаблі, як в день концерту чаша наповнювалася десятками тисяч глядачів, а потім - величезний стадіон знову повернувся до звичайного життя, ми вирішили скористатися технікою Time Lap. Олег Фінгер, що прокинувся знаменитим після того, як він зробив Time Lap про Київ, протягом кілька днів за допомогою своєї команди з різних точок знімав Олімпійський.
Але телевізійна версія концерту - це не тільки картинка, але й правильно відтворений звук. Глядачеві повинні бути чутні не тільки пісні, які виконує група, а й могутнє дихання стадіону. Власне кажучи, те, як глядачі та артисти перекачують від сцени в зал енергію музики і те, що можна відчути тільки під час живого концерту.
Щоб створити ілюзію залученості в цей процес, ми сильно заморочилися. Наприкінці першої фанзони, прямо над пультом звукорежисерів, на двометровому партікаблі була встановлена конструкція з 8 мікрофонів на півметрових стійках. Ці мікрофони писали все, що відбувалося навколо: те, як стадіон співав разом з групою улюблені пісні, кричав «Слава Україні - Героям Слава», як ревів і аплодував під час пауз, як викликав артистів на біс. Крім цієї конструкції, в залі було ще кілька точкових мікрофонів, прив'язаних до камер. Навіть у самій дальній з них - у 60 секторі - був індивідуальний мікрофон. А ще по залу бродили люди з «вудками», які «ловили» найбільш емоційних глядачів і записували їх реакцію. Ну, і звичайно, все це - лише додаток до основної потрекової фонограми концерту, для якої звук з усіх інструментів і мікрофонів записується роздільно. Все це потім, під час монтажу, зведеться в єдине звукове полотно, яким ми дуже сподіваємося порадувати глядачів. І, можливо, ті, хто ніколи не був на «живому концерті» Океанів Ельзи зрозуміють, чому люди так їх люблять.
На щастя, дощу або інших неприємностей, цього вечора не було. «Ми дотягли до першого біса», - радісно повідомив знімальній групі концертний директор Океанів Ельзи наприкінці концерту. Але публіка розходитися не хотіла. Вакарчук і його команда виходили на біс 5 разів. А потім, коли музика стихла, включилися величезні прожектори і глядачі покинули чашу, на стадіоні залишилися тільки нічні метелики, що злетілися на світ, і техніки, які зосереджено збирали обладнання та завантажили його в камервагени.
Користуючись нагодою, хочу вибачитися перед глядачами за всі незручності, які ми могли їм заподіяти. Втім, це вже зробив Святослав Вакарчук. «Звичайно, запис концерту - це завжди непросто і трохи незручно, - сказав він зі сцени. - Але ми пішли на всі ці складності, щоб зберегти цей вечір не тільки в нашій пам'яті».
А побачити те, що вийшло, і наскільки це крутіше аматорських роликів, ми зможемо зовсім скоро.
Слідкуйте за анонсами!
Фото - Роман Орел, Анастасія Міронова
